11. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
Сутність, функції та передумови виникнення політичних партій.
Партійні системи.
Становлення та розвиток багатопартійності в Україні.
Виборчі системи.
Сутність, функції та передумови виникнення політичних партій.
Соціальна диференціація суспільства, його поділ на величезну кількість соціальних груп, кожна з яких має специфічні економічні, культурні і т.д. інтереси, створює потребу у представництві, врахуванні цих інтересів у курсах державної політики. Фактично, йдеться про встановлення стабільних каналів взаємозв’язку між громадянським суспільством і державою. Одним з найефективніших і найпоширеніших каналів такого взаємозв’язку є політична партія. Причому політичні партії виникають як продукт громадянського суспільства, але, водночас, в процесі свого функціонування виступають одним з найважливіших елементів політичної системи.
Що ж вважати політичною партією? Інколи політичними партіями називають станові і, навіть, територіальні форми самоорганізації громадян Стародавньої Греції та Риму; партії торі і вігів в Англії; політичні клуби часів Великої французької революції. В Нові часи партіями часто називали об’єднання депутатів-однодумців у парламентах, тобто те, що в ХХ - ХХІ ст. прийнято називати фракціями – ми звикли до того, що парламентські фракції створюються на основі політичних партій, а не навпаки. Отже, уявлення про сутність політичних партій історично змінюється. Усі перераховані вище інститути ми можемо назвати лише протопартіями. Сучасного, звичного для нас вигляду партії набувають у другій половині ХІХ ст. В цей час в багатьох європейських країнах утверджуються конституційні режими, створюються представницькі органи влади, що супроводжується виходом на політичну арену робітничого класу та інших менш заможних верств населення. Партії перестають бути клубами для вибраних. Цей процес супроводжується висуненням правових вимог до політичних партій, що організаційно оформлюється в інститут реєстрації політичних партій.
Безперечно, кожна країна встановлює свої вимоги щодо політичних партій, проте, можна виділити декілька стандартних завдань, що стоять перед групою осіб, які хочуть створити партію: наявність статуту, що розкриває організаційні засади партії; наявність програми, що містить ідеологічні засади; відсутність у програмі положень, що закликають до повалення існуючого в країні ладу (те, що партія хоче зареєструватись, вже свідчить про те, що вона погоджується „грати за правилами”), або розпалюють міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу; відсутність у партійній структурі воєнізованих формувань (це є прерогативою держави). (Схема 11.1).
Отже, отримавши можливість зареєструватись, політична партія перетворюється на політичну та юридичну одиницю, яка може єдиним фронтом всіх своїх членів вирушати у похід за владою. Саме це, останнє твердження вказує на принципову відмінність сучасної політичної партії від усіх інших форм громадсько-політичних об’єднань громадян, оскільки мета партії – влада, отримавши яку можна реалізувати свою програму. Однією з таких форм є громадсько-політичні рухи. Розглянемо основні відмінності між політичною партією і громадсько-політичним рухом:
метою будь-якої партії є влада – рухи безпосередньо за владу не змагаються, здійснюючи лише тиск на неї;
партії формуються людьми, об’єднаними політичною ідеологією – рухи створюють люди з різними суспільно-політичними поглядами, об’єднані необхідністю вирішити одну суспільну проблему;
наслідком цього є те, що партії, зазвичай, є значно більш стійкими, довготривалими об’єднаннями – рухи у разі вирішення (чи тривалої неможливості вирішення) „своєї” проблеми розпадаються або стають основою для утворення політичних партій;
партії мають більш-менш чітку організаційну структуру – у рухах організаційна структура зазвичай відсутня або майже відсутня.
Можна зробити висновок, що політична партія – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних г...
